17.10.2024

Педагогічна година

«Наноекспедиція, або відкриваємо з дітьми перші таємниці мікросвіту»

Пропоную використати рекомендації зі статті, щоб облаштувати в груповому приміщенні дослідницький осередок та організувати для дітей наноекспедицію, під час якої вони отримають перші уявлення про мікросвіт.

Коли діти пізнають довкілля, то ставлять дорослим багато запитань. І відповісти на них буває досить складно.

Так, наприклад, їх цікавить, чому вода мокра. А ще були запитання про те, чому муха не падає зі стелі, навіщо мити руки та багато інших. Якщо у вас такі ж допитливі вихованці, пропоную організувати наноекспедицію та відкрити для них чарівний мікросвіт.

Які завдання допоможе розв’язати

Складно знайти дорослого, який не розказував би дітям про бактерії та віруси, щоб пояснити, для чого потрібно мити руки. Зазвичай діти з цікавістю слухають розповіді про «невидимий» бруд, проте набагато цікавіше його  побачити. Таку змогу дає звичайний дитячий мікроскоп та організована за його допомогою наноекспедиція.

Наноекспедиція — подорож у мікросвіт (від грец. nanos — гном, карлик та лат. expeditio — похід, подорож).

Основна мета наноекспедицій — зацікавити дітей і мотивувати їх пізнавати довкілля в незвичний спосіб. Також під час наноекспедицій педагог має змогу розв’язувати низку освітніх завдань, зокрема:

·       розширювати уявлення дітей про довкілля та взаємозв’язки у природі;

·       розвивати допитливість, пізнавальний інтерес, логічне мислення;

·       формувати базові навички дослідницької діяльності;

·       збагачувати словниковий запас.

Яке обладнання та матеріали знадобляться

Основний атрибут наноекспедиції — мікроскоп. Окремі педагоги зауважать, що ознайомлення з мікроскопом — це елемент шкільної програми і для дошкільників складний. Проте практика доводить, що п’ятирічні діти досить легко опановують мікроскоп, акуратно регулюють його збільшення, розуміють і використовують у своєму мовленні слова «лінза», «об’єктив», «окуляр», «предметне скло» тощо. Якщо дітям правильно пояснити що і як робити, така діяльність для них стає цілком доступною.

Звісно, що зазначений перелік умовний. Це основа, яка дає змогу «занурити» дітей в атмосферу наукових досліджень і підтримувати їхню цікавість до процесу. Які додаткові матеріали ви використовуватимете —

залежить від можливостей дитячого садка та особливостей організації освітньої взаємодії з дітьми.

Як підготуватися

Дитяча експедиція потребує ретельної підготовки. Насамперед підготуйте інвентар для збору об’єктів для дослідження, наприклад: коробки різного розміру, пластикові контейнери, баночки тощо. У них під час експедиції діти складатимуть крупинки ґрунту та піску, пелюстки, листя тощо. У скляні та пластикові ємності

можна набрати воду з калюжі чи «спіймати» краплинки дощу.

За можливості використовуйте для збору матеріалів для дослідження коробки-органайзери, що мають кілька відділів. У них зручно сортувати дитячі знахідки та розглядати їх після збору.

Окрему увагу приділіть облаштуванню «дослідної лабораторії» у груповому приміщенні. Поміркуйте, де розташуєте такий осередок. Він має бути добре освітлений та досить просторий, щоб діти мали змогу працювати в ньому підгрупами. Розмістіть в осередку усе необхідне обладнання, інвентар, ілюстративні матеріали тощо. Відтак ознайомте з його наповненням дітей та розкажіть, що і як потрібно робити. Під час першого заняття в лабораторії розкажіть дітям про мікроскоп. Цей прилад досить складний і опанувати його

самостійно діти не зможуть. Тому продемонструйте, як розміщувати об’єкт для дослідження, як збільшувати зображення, як змінювати лінзи тощо. Зміст заняття буде залежати від технічних характеристик мікроскопа, який ви оберете для роботи з дітьми. Спрощену схему будови дитячого мікроскопа подано на рисунку.

Окуляр

Об’єктиви

Фіксатори

Предметний столик

Підсвітка

Підставка

Регулятор висоти

Принципових відмінностей між дитячим оптичним мікроскопом і професійним немає. Збільшення дитячого мікроскопа цілком вистачає для того, щоб перші відкриття викликали захват у дітей. Навіть недорогий дитячий мікроскоп може мати 900-кратне збільшення, тобто майже в тисячу разів! Це означає, що мікрометр (мікрон) перетворюється на міліметр, а це вже цілком видимий розмір.

Корпус дитячого мікроскопа, як правило, яскраво забарвлений, що робить його схожим на іграшку. Тому поясніть дошкільникам: дитячий мікроскоп — не іграшка, а справжній оптичний прилад, здатний збільшувати об’єкти.

Розкажіть дітям, що на час наноекспедиції групова кімната перетворюється на лабораторію. А в лабораторії важлива чистота, адже навіть одна маленька порошинка, що потрапила на лінзи та предметні скельця мікроскопа, може зіпсувати результати дослідження. Тому під час роботи слід стежити за порядком та класти усе на свої місця.

Не перетворюйте роботу з мікроскопом на нудні академічні заняття. Важливо зберегти елемент гри й таємничості, щоб підтримувати інтерес дітей до такої діяльності.

У кожного вихованця будуть свої баночки та коробочки з об’єктами для дослідження. Щоб діти не плуталися, розробіть систему маркування. Наприклад, дитина може позначити свою коробочку кольором, намалювати на ній якийсь символ або приклеїти наліпку. Головна умова — дитина має використовувати той самий спосіб маркування постійно, а не змінювати його кожного разу.

Які види діяльності пропонувати дітям

Коли підготовча робота залишиться позаду, вирушайте з дітьми в наноекспедицію. Далеко йти не доведеться, достатньо вийти на подвір’я та уявити себе маленькими дослідниками з чарівної країни. Роботу з дітьми вибудовуйте поетапно (схема).

Алгоритм проведення наноекспедиції

Перше, що слід зробити під час наноекспедиції, це визначити які саме об’єкти ви будете досліджувати. Звісно, що одразу розглянути все, що запропонують діти, неможливо. Домовтеся, що розглянете спочатку, а що іншим разом. Так ви перетворите дослідницьку діяльність на цикл пізнавальних занять. І кожне з них буде не лише корисним, а й цікавим.

Тож що можуть досліджувати діти? Тут рекомендуємо не обмежувати фантазію дітей і дати їм змогу самостійно обирати об’єкти. Головне, щоб вони буди безпечними. Якщо дітям буде складно щось обрати, запропонуйте їм кілька ідей.

Запропонуйте дітям переконатися, що цукор дійсно білий, та вивчити його властивості. Проведіть кілька дослідів з цукром та з’ясуйте, чи розчиняється він у воді, чи змінює колір/смак води. Відтак роздивіться з дітьми кристали цукру. Діти побачать, що кристали цукру насправді прозорі і не мають кольору.

Під час наноекспедицій розкажіть дітям, що все живе складається з клітин. Роздивіться з дітьми ілюстрації клітин різних рослин в дитячих енциклопедіях. Відтак частини окремих рослин дослідіть за допомогою мікроскопа. Клітини як овали, круги або пористі багатокутники з ядрами всередині буде видно на багатьох

рослинних препаратах, наприклад на зразках лушпиння цибулі, стеблах тюльпана, шматочках деревини тощо.

Цікаво поступово змінювати збільшення від одного об’єкта до іншого. Наприклад, листя і траву розглядайте при нижчому збільшенні, а пилок рослин і порошинки — при вищому. Постійно допомагайте дітям працювати з мікроскопом. Це особливо стосується зміни лінз, підготовки препаратів на склі, тобто тих дій, де є ризик розбити скло та травмуватися. Особливо цікаво дітям розглядати під мікроскопом свій зрізаний нігтик. Мікробів, щоправда, побачити нелегко, але бруд під збільшенням справляє таке сильне враження, що стане чудовим стимулом мити руки перед їжею та стригти нігті.

Для того щоб не перенавантажувати дітей одноманітними видами діяльності, кожне дослідження доповнюйте дидактичними та рухливим іграми, читанням та обговоренням художніх творів, розгляданням ілюстрацій у дитячих енциклопедіях тощо.

Під час дослідження води з калюжі пригадайте разом з дітьми казки, в яких згадується чиста та брудна вода.

Також запропонуйте визначити, як вона вплинула на поведінку персонажів. Додатково запропонуйте дітям розглянути в мікроскоп краплину питної води з пляшки та води з калюжі, відтак порівняти їх.

Під час наноекспедиції поступово підводьте дітей до висновку, що все в світі складається з маленьких частинок.І за допомогою мікроскопа ви маєте змогу зазирнути в мікросвіт та побачити деякі з цих частинок.Наприкінці дослідження запропонуйте дітям намалювати те, що вони побачили. Тут необхідно надати дошкільникам повну свободу творчості: хтось намалює об’єкт дослідження, хтось сам процес чи матеріали для вивчення (піпетки, колбочки, пінцети), хтось мікроскоп, а хтось — загадковий, дивовижний мікросвіт, що вразив його уяву. Після цього обговоріть з дітьми, що їм найбільше запам’яталося. Бажано, щоб кожна дитина мала змогу висловитись: прокоментувати свій малюнок, розповісти про свої враження та відкриття.

Наостанок зазначимо, що вибір проводити чи не проводити наноекспедицію повністю залежить від бажання педагогів та можливостей дитячого садка. Проте, взявши участь у такій експедиції ваші вихованці зрозуміють,

що дитячий мікроскоп дає змогу зазирнути в чарівний мікросвіт. Самостійне вивчення об’єктів довкілля, нові відкриття подарують дітям багато позитивних вражень, навчать їх бути уважнішими до світу навколо. Якщо ви облаштуєте в дитячому садку лабораторію для мікродосліджень, то отримаєте макрозаряд допитливості від дітей. Тож не бійтеся експериментувати та спробувати щось нове в роботі з дітьми. Успіху!

Джерело: журнал «Вихователь-методист» №6 2023 року

26.09.2024

Практичний психолог радить

   Сьогодні практичний психолог нашого закладу  провела консультацію на тему: «Самоаналіз – умова професійного й особистісного розвитку».

   Самоаналіз — це аналіз свого внутрішнього світу, своїх вчинків і переживань. Під час самоаналізу людина зіставляє те, що запланувала, із тим, що зробила або могла зробити, а також виокремлює певні риси або якості, щоб детально їх вивчити.

05.09.20204

Проблемний стіл

«Як зробити діалоги з дошкільниками пізнавальними?»

 Вихователі часто скаржаться, що дошкільники неохоче вступають у діалог, не вміють висловлювати думку. Як сформувати в дітей такі вміння? Змінити підхід до організації мовленнєвої взаємодії. Не всі педагоги спілкуються з дітьми двосторонньо. Тож діалогічність залишається на низькому рівні або відсутня взагалі. Щоб підтримувати діалогічність і стимулювати мовлення дітей, організовуйте пізнавальні діалоги замість традиційних бесід.

Чому потрібні зміни

Здебільшого в дитячих садках педагоги проводять бесіди, за яких мисленнєва та мовленнєва діяльність дітей жорстко регламентована планом. Такі розмови спрямовані на те, щоб діти не відкривали істину, своє «живе» знання, а лише запам’ятовували та словесно відтворювали «мертве» знання, подане дорослим у готовому вигляді.

Зовні традиційна бесіда схожа на діалог, проте по суті категорично від нього відрізняється. Дорослий займає позицію «над розмовою», відповідно до якої він визнає суб’єктом мовлення лише себе, і тому намагається наповнити бесіду власним змістом. Хіба не знайомий більшості вихователів і методистів «парадний» конспект заняття, в якому прописані відповіді дітей на кожне заплановане запитання? Якщо вихователь уже до початку бесіди орієнтований саме на таку відповідь, будь-яку іншу він сприйматиме як неправильну.

У результаті таких бесід діти опановують лише певні діалогічні вміння, але не стають співрозмовниками. Вихователь применшує чи навіть ігнорує особистості дітей як учасників діалогу, партнерів, рівноправних суб’єктів пошуку істини. Так він мінімізує не лише розвивальний ефект бесіди, а й мотивацію дошкільників до пошуку істини в подальшому житті, унеможливлює потяг до знань.

Як організувати пізнавальний діалог

Перш ніж говорити про особливості організації пізнавального діалогу з дошкільниками, визначмо його основну відмінність. Під час пізнавального діалогу діти не лише закріплюють відоме, а й здобувають нові знання. Такі діалоги стимулюють розвиток пізнавальних процесів і допитливості, навчають дітей мислити, розмірковувати, доводити свою думку.

Щоб діалог став пізнавальним, обираючи тему, поставте собі запитання: «Яку життєво важливу інформацію, переконання чи настанову діти засвоять під час заняття?» Спираючись на відповідь, сформулюйте тему. Відтак підготуйтеся до її обговорення — поставте собі ті запитання, навколо яких будуватимете розмову з дітьми.

Під час діалогу ставте запитання, які дадуть дітям змогу «прожити» ключову ідею на власному досвіді. Саме проживання, а не сприйняття інформації в готовому вигляді активізує пізнавальну діяльність дошкільників. І помилка — його обов’язкова складова. Дозволяйте дітям помилятися. Проте не лише приймайте помилки, а й допомагайте їх проаналізувати, усвідомити причини та знайти способи їх виправити. Якщо уникатимете помилок чи ігноруватимете їх, діалог втратить розвивальний ефект.

Джерело:https://svitloforchuk.ck.ua/?p=2537

02.05.2024

Педагогічний супровід образотворчої діяльності дітей

Формування художньо – естетичної компетентності дитини дошкільного віку передбачає обізнаність у галузі «мистецтво», прагнення та здатність реалізувати на практиці свій художньо – естетичний потенціал для отримання неповторного результату творчої діяльності. Звичайно, у дошкільників творчий потенціал перебуває лише на стадії становлення. Для його розвитку важливо, аби діти набули багато емоційно – естетичного досвіду, під впливом різних видів мистецтв – образотворчого, музичного, літературного, театрального.

Саме за допомогою засобів мистецтва педагог може:

• Збагатити індивідуальний досвід ставлення кожної дитини до світу;

• Допомогти дитині навчитися проникати у внутрішній світ іншої особистості, відчувати образи, трансльовані митцями, загалом співчувати іншим людям, тобто бути здатною розділяти їхні почуття.

Як організувати образотворчу діяльність дітей.

Організація образотворчої діяльності насамперед має забезпечувати поліхудожній розвиток дітей. Це можливо завдяки синкретичності – з’єднанню, злиттю з іншими видами діяльності.

Систему роботи з образотворчої діяльності слід базувати на особистісно орієнтованому підході, в основі якого, на відміну від традиційного авторитарного підходу, - емпатійне розуміння педагогом дитини. Методами співпраці з дитиною при цьому є діалог та гра. За такого підходу спільна образотворча діяльність педагога і дітей виключає наслідування зразка дорослого, а передбачає активні дії кожної дитини у створеному педагогом розвивальному середовищі.

З огляду на те , що діти дошкільного віку не можуть самостійно зіставити мистецтво з реальними об’єктами та явищами, педагог має створити відповідне емоційне тло для сприймання творів мистецтва – атмосферу захоплення, зацікавлення, заохочення, хвилювання.

Пріоритетну роль в образотворчій діяльності дошкільників має розвиток здатності дітей усвідомлювати внутрішні глибинні прагнення, уміння викликати в себе позитивні емоційні стани, відчуття, переживання та відтворювати їх у художньому образі. Своєю чергою, визначальним принципом педагогічного супроводу образотворчої діяльності є значимість для дітей власної діяльності. Цей принцип можна втілити, зокрема, так: використовувати дитячі роботи, виконані під час занять з малювання, під час оформлення афіш, інформаційних куточків, запрошень для батьків на свято, тощо.

Педагог зможе допомогти дитині успішно розвиватися в образотворчій діяльності, якщо усвідомлюватиме: малювання, ліплення, аплікація, конструювання не «терплять» шаблону, стереотипності, раз і назавжди встановлених правил, обмежень на кшталт: «Дерево треба малювати знизу вгору, тому що воно так росте».

Технологія педагогічного супроводу занять із малювання.

Малювання як один із видів образотворчої діяльності – це цінний досвід вираження дитиною власного ставлення до навколишнього світу.

Для дітей раннього віку відриваються «образотворчі» властивості навколишніх предметів: вода тече і залишає «струмочки» й патьоки, їжа - кольорові плями на скатертині, одязі тощо. Тож як матеріал для малювання може використовувати буквально все.

Людина на початку свого розвитку робила наскельні розписи за допомогою різних матеріалів, здійснюючи перші спроби виразити свої враження, зафіксувати спогади тощо. Так само дитина, для якої все на світі є новим і непізнаним, охоче використовує так звані нетрадиційні техніки малювання. Для дитини ще немає жодних правил – вона просто досліджує і використовує властивості різних матеріалів. Так відбувається становлення її творчого потенціалу.

Технологія супроводу малювання як виду дитячої образотворчої діяльності діяльності передбачає:

• Зображення феномену дитячої творчості;

• Розвиток у дитини інтересу й оцінного ставлення до малювання;

• Ознайомлення – із зображувальними матеріалами та їх можливостями, збагачення досвіду творчих дій з ними;

• Із графічними й живописними техніками;

• Стимулювання прагнення досягти образно – естетичної виразності малюнка;

• Культивування стану емоційного задоволення від процесу та результату малювання.

Дітям слід пропонувати різноманітні зображувальні матеріали, як-то: гуаш, акварель, харчові барвники, білило, олія, крейда, олівці, фломастери, пензлики різних номерів, поролон, губки – штампи, палітра, ватман, папір для малювання, шпалери, дерев’яні дощечки, берест, мольберти, штучне скло, нитки, коктейльні трубочки, свічки, зубні щітки, тички, висушені суцвіття тощо.

Звичайно педагогові необхідно звернути особливу увагу на дотримання правил безпеки – матеріали мають бути не токсичними, призначеними або дозволеними для використання дітьми.

У групах дошкільного навчального закладу варто організовувати «Майстерню юних художників», яка функціонуватиме на засадах позитивної мотивації, вільної творчості та експериментування.

Заняття в «Майстерні юних художників» слід проводити з дітьми , починаючи з раннього віку, адже для кожної вікової групи можна знайти оптимальний варіант образотворчої діяльності.

Так, для дітей другого – третього років життя важливим є процес малювання каракуль – так у дітей розвивається координація , ритмічність рухів, зоровий контроль за рухами.

Натомість у дітей молодшого дошкільного віку важливою умовою для формування інтересу до малювання є дозвіл на експериментування з матеріалами.

Забезпечити дітям позитивні емоції від образотворчої діяльності нескладно за допомогою ігрових прийомів, як – то «Віднайди зелену фарбу» (діти змішують жовту і блакитну фарби), «Пальчиковий дощ» (діти вмочують подушечки пальців у фарбу й залишають на папері відбитки – «краплі») тощо.

Дітей молодшого дошкільного віку варто ознайомлювати з кольорами, використовуючи асоціації : жовтий – жовток, сонечко, пісок; синій – небо, море, волошки тощо. Пізнаючи властивості фарб та інших матеріалів діти засвоюватимуть закономірності, як – то:

• Будь – який зображувальний матеріал залишає слід;

• Що сильніше натискаєш – то товща (насиченіша) лінія;

• Аби не пошкодити малюнок, фарбі треба дати висохнути;

• На вологій поверхні фарба розтікається.

За основу навчання малювання слід брати нетрадиційні техніки, оскільки вони гарантують успішний результат.

Малювання з використанням нетрадиційних технік дарує дітям позитивні емоції, розкриває нові властивості відомих їм предметів, дивує непередбачуваністю, дає змогу, апробувати власні ідеї. Діти з різним рівнем розвитку образотворчих здібностей, використовуючи нетрадиційні техніки малювання, легко отримують яскраве красиве зображення.

Серед нетрадиційних технік малювання, які варто запропонувати дітям молодшого дошкільного віку, такі: «пальчикова палітра», малювання долоньками, трафаретне малювання.

У середньому та старшому дошкільному віці досвід дітей необхідно розширювати, пропонуючи більше різних зображувальних матеріалів і технік малювання, як – то : гратаж, монотипія, плямографія, ниткографія, техніка розбризкування, малювання мильними бульбашками, малювання по вологому паперу, малювання жмаканим папером, повітряними кульками тощо.

Починаючи з п’ятого року життя, варто пропонувати дітям оволодіти прийомом обведення шаблонів за контуром створюючи силуети за допомогою олівця, а потім їх розфарбовування стружкою з грифеля олівця, восковими крейдочками, фарбою.

Важливо, аби педагог стимулював дітей поєднувати різні техніки малювання. Слід апелювати до досвіду дітей : «Пригадайте, як ми малювали сніг(набризк), спробуйте використати зубну щіточку для зображення ялинки» тощо.

Завдяки малюванню з натури (на пленері) діти відчувають себе справжніми художниками. Проте для такої діяльності важливо створювати відповідні умови:

• Провести попередню роботу, під час якої формувати вміння бути спостережливими та застосовувати набуті раніше навички малювання;

• Забезпечити всіх дітей індивідуальними наборами для творчості;

• Зручно розташовувати дітей;

• Створити ігрову ситуацію.

Під час самостійної художньої діяльності варто стимулювати малювання за умовою як метод закріплення вражень від реальних подій та явищ.

Своєю чергою, під час образотворчої діяльності вплив на розвиток дитячої особистості здійснюють взаємопов’язані прояви довкілля – колір, звук, простір, рух, форма.

Джерело:https://vseosvita.ua/library/embed/01005f75-4ae6.docx.html

17.04.2024

Оперативно-методична нарада

  Відповідно до річного плану роботи ЗДО №13 "Журавлик" на 2024-2025 н.р. відбулась нарада серед педагогів ЗДО. Ключовим питання, яке обговорювалось було: «Наративи та ключові повідомлення викладені у Комунікаційній стратегії з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.

   В ході наради вихователь-методист акцентувала увагу на те, що саме з ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів» прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року та затверджений план заходів з її реалізації на 2023 та 2024 роки. Методист звернула увагу на головні акценти та завдання нормативного документу. 

11.04.2024

Бесіда з психологом

«Психологічна атмосфера в педагогічному колективі»

«Я люблю свою роботу» - Ці слова ми самі вимовляємо нечасто. І також зрідка ми чуємо їх від інших. В основному люди скаржаться на те, чим їм доводиться займатися: хтось незадоволений умовами праці, когось дратує начальство, а комусь не до душі і щоденні робочі обов`язки. Найчастіше такі негативні емоції - не справжня ненависть до свого роду діяльності, так знаходять вихід накопичена втома, стреси, туга від рутини справ. Найбільш важливим у будь-якій сфері суспільної і виробничої діяльності є створення оптимальних взаємин в колективі. Саме з цієї причини питання про морально-психологічний клімат в колективі виходить на перший план. Як визначити наскільки комфортний морально-психологічний клімат у колективі? Перш за все, варто звернути увагу на мотиви взаємин в вашому колективі. Доброзичливість і взаємодопомога або корисливе суперництво і егоцентризм, чесність, відповідальність, справедливість або лестощі, безладність, корупція? З’ясувавши, або навіть відчувши настрої членів колективу, легко спроектувати підсумки. Найчастіше, при переважанні негативних моментів даний трудовий колектив очікує фіаско в міжособистісних і виробничих відносинах. Питання тільки в часі його настання.

Уникнути настільки неперспективного підсумку допоможе своєчасна діагностика морально-психологічного клімату. Завдяки спеціальним тестам, спостереженням, бесідам і подіям можна з великою ймовірністю сформувати сприятливий морально-психологічний клімат. 

Джерело: https://library.kharkov.ua/libdruk/LibKh-00000000230.pdf

22.02.2024

Консультація для педагогів

Перетворення, що відбуваються в суспільстві, породжують в освіті нові вимоги до підготовки дітей до школи. Одним з них є розвиток художньо-творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку.

Художньо-творчі здібності є одним з компонентів загальної структури особистості. Розвиток їх сприяє розвитку особистості дитини в цілому. Як стверджують видатні психологи Л. С. Виготський, Л. А. Венгер, Б. М. Теплов, Д. Б. Ельконін та ін., основою художньо-творчих здібностей є загальні здібності. Якщо дитина вміє аналізувати, порівнювати, спостерігати, розмірковувати, узагальнювати, то у неї, як правило, виявляється високий рівень інтелекту.

Відомий американський педагог С. Куломзіна зазначає, що пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але ненав’язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу.

В наш час батьки через надмірну зайнятість, на жаль, дозволяють дітям забагато часу проводити перед телевізором та комп’ютером, що негативно позначається на психічному та фізичному здоров’ї малюків. Це спонукає психологів та педагогів шукати нові форми роботи. Такою інновацією стала технологія сендплей – гра з піском.

Пісок – найулюбленішій матеріал для ігор і занять дітей. Перші іграшки, які батьки купують своїй дитині – це відерце, совок та формочки. Перші контакти малюків один із одним відбуваються в пісочниці. Практика показує, що пісок є чудовим засобом для розвитку та саморозвитку дітей, а гра з ним позитивно впливає на їхній емоційний стан.

Завдяки чарівним властивостям піску раптом оживають казки, дитина стає безпосереднім учасником і режисером власних творів, а потім бачить результат власної творчості.

Ігри з піском спрямовані на:

Сенсорний розвиток (розвиток сприйняття: кольору, форми, величини).

Розвиток мовлення (формування мовного висловлювання, підготовка органів мови і слуху дитини до сприйняття правильного звуку і правильної артикуляції).

Розвиток мислення, уваги, пам’яті, уяви.

Розвиток дрібної моторики.

Естетичне виховання.

Розвиток емоційної сфери.

Розвиток творчих здібностей.

Соціальний розвиток (навички спілкування).

Пісочна анімація дозволяє перетворити гру дитини в захоплюючий процес, відкрити власні можливості. Гра з піском дарує дитині незабутні хвилини польоту фантазії та уяви, розвиває дрібну моторику, посидючість, пам’ять, образне і послідовне мислення, розкриває творчий потенціал дитини.

Пісок «заземлює» негативну психічну енергію. Ігри піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. Діти стають більш впевненими й здатними долати життєві труднощі, навчаються розуміти себе й інших. У них формуються навички позитивної комунікації, розвивається тактильна чутливість і дрібна моторика рук.                

Організація  ігор з піском потребує створення спеціального просторового середовища.

Джерело: http://xn--80ahduoahv1d3d.xn--j1amh/?cat=18

15.02.2024

Консультація для педагогів

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовиражен­ня особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливість, невпевненість у собі. Дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

     Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, фарби, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удо­сконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

      Театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку мовленнєвих і художньо-творчих здібностей дошкільника.

       Театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям – адже в його основі лежить гра, найголовніша річ для малюка.

Як вважають сучасні авторитетні дослідники, мистецтвознавці, педагоги, великі можливості театралізованих ігор такі:

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовиражен­ня особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливість, невпевненість у собі. Дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

     Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, фарби, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удо­сконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

      Театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку мовленнєвих і художньо-творчих здібностей дошкільника.

       Театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям – адже в його основі лежить гра, найголовніша річ для малюка.

Як вважають сучасні авторитетні дослідники, мистецтвознавці, педагоги, великі можливості театралізованих ігор такі:

04.01.2024

Консультація для вихователів

"Економічна ігротека"

Гра має надзвичайно важливе значення для цілісного розвитку дітей. В ігровій діяльності розвиваються мовлення й мислення кожної дитини, формуються її почуття й сприймання світу, збагачу­ється емоційна сфера.

Саме у грі діти наслідують форми суспільних відносин людей, поступово опановують моральні норми й почина­ють керуватися ними у своїх стосунках з дорослими й іншими ді­тьми. Через гру дошкільники пізнають світ. Вона є тим механізмом, що перетворює зовнішні вимоги соціального середови­ща на власні потреби дитини. Завдяки грі діти вправляються та розвивають низку здібностей, які знадобляться їм у майбутньому.

Діти з раннього віку опиняються у вирі різноманітної економіч­ної інформації, спостерігаючи за веденням домашнього господар­ства, разом з батьками купуючи продукти та інші товари, перегля­даючи чи чуючи рекламу тощо. Щоб допомогти вихованцям розібратися у сутності економічних відносин пропонують ди­дактичні, сюжетно-рольові та ситуативні ігри економічної спрямованості. Ці ігри дають змогу зробити економіку зрозу­мілою для дошкільників, забезпечують органічне практичне входження дітей в економічні відносини.

Засвоюючи кожну з тем, дошкільники ознайомлюються із сі­мейною економікою, закріплюють набуті знання в іграх, отримують уявлення про розмаїття та вичерпність природних ресурсів, почина­ють розуміти, звідки і як з'являється продукт, якими способами реа­лізовують товар. Діти вчаться оперувати грошима, знають, що вони потрібні для купівлі та продажу.                Багаторазово виконуючи різні еко­номічні дії, дошкільники вчаться реалізовувати свої вміння в різних умовах, з різними об'єктами, що сприяє усвідомленню та міцнішому засвоєнню знань.

Усі ігри економічної спрямованості можуть бути як частиною спеціальних занять з економіки, математики, ознайомлення з навко­лишнім світом і природою, так і використовуватися в повсякденні. Вдома діти із задоволенням грають у такі ігри з батьками.

Гратися можна як усією групою чи підгрупою, так і індиві­дуально. У процесі ігрової діяльності кожна дитина отримує змогу практично застосовувати набуті знання, розширюючи власний до­свід. Залежно від поставленої пізнавальної мети, у роботі з дітьми можна використовувати такі види ігор економічного спрямування:
Сюжетно-рольові ігри передбачають моде­лювання реальних жит­тєвих ситуацій операції купівлі — продажу, ви­робництва та реаліза­ції готової продукції. Під час розгортання цих ігор дорослі створюють най­сприятливіші умови для розвитку в дітей інтере­су до економічних знань, адже ігрові ситуації мо­делюють з максимальним наближенням до реаль­них. При цьому ситуації спілкування, у яких діти активно використовують економічні терміни, моделюють адекватно віковим псих­ологічним особливостям ви­хованців.

Розвивально-дидактич­ні та ситуативніігринадаютьвихователюунікальнумож­ливістьсприятипроцесузба­гаченнясоціальногодосвідудітей, формуванню їхніх цін­нісних пріоритетів, адекватно­му прояву особистісних якос­тей у непростих, наближених до реального життя ситуаціях. Вихователь може оцінити здат­ність кожної дитини до кон­структивних рішень, самостій­ного вибору тощо.

Джерело: https://vseosvita.ua/library/konsultacia-dla-vihovateliv-tema-gra-ak-zasib-finansovo-ekonomicnogo-vihovanna-doskilnikiv-340023.html

07.12.2023

Бесіда з психологом

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.

Профілактика жорстокого поводження з дітьми

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Формування у педагогів толерантного ставлення до дітей

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

Ø підвищений тон, крик педагога;

Ø необгрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

Ø сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

Ø авторитаризм, вимоги без пояснень.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще — необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

Джерело: http://dnz279.edu.kh.ua/navchaljno-vihovnij_proces/metodichna_robota/konsuljtacii/

30.11.2023

Педагогічна рада №2

Відповідно до річного плану роботи ЗДО №13 "Журавлик" на 2023-2024 навчальний рік в закладі відбулась педагогічна рада "Самооцінювання фахової діяльность педагогічних працівників ЗДО".

  В ході засідання обговорювалось питання проведеної процедури самооцінювання та визначено стратегічні та управлінські рішення щодо покращення роботи педагогічного колективу ЗДО.

23.11.2023

Тренінгове заняття

 В нашому закладі відбулось тренінгові заняття з педагогами на тему : «Пізнай себе» з використанням технік із Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

З педагогами закладу були проведені техніки самодопомоги як впоратися з тривогою «Книжка з малюнком», «Повільне дихання».

08.09.2023

20.07.2023

Знайомимось з творчістю

Сашка Дерманського

"Улюбленими заняттями в дитинстві було воювати з осами або шершнями, сікти лозинами на городі листя кабачків, блукати в кукурудзяних лабіринтах з дерев’яним автоматом. Ще — ходити поміж бібліотечних полиць у передчутті неймовірної насолоди від нових пригод і подорожей. Любив борюкатися з братами в запахущому сіні й робити в ньому нори. Любив залізти в бабусин малинник, наминати ягоди і задоволено слухати, як усі дивуються: «Де ж це Сашко?». Любив іти з мамою до школи лісовою стежкою й помічати, який довкола прекрасний світ... Любив мріяти. Мріяв навчитися літати не лише уві сні..." (Сашко Дерманський).

 Дитячий поет, прозаїк та казкар. Псевдоніми – Сашко Володарський та Назар Діброва. Народився 28 листопада 1976 року в селі Гайворон Володарського району на Київщині. Навчався у Володарській середній школі № 1. За освітою – учитель української та зарубіжної мови та літератури, 1999 року закінчив Київський національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Викладає за фахом у Київському технікумі електронних приладів. Одружений, виховує двох доньок – Владиславу (2001) та Злату (2011).

Із дитинства пробував писати вірші, часом пише й тепер, однак ставиться до них не так серйозно, як до прози. Перші вірші для малечі опублікував у дитячому журналі "Стежка", де довгий час працював літературним редактором. Сашко Дерманський – автор популярних пригодницьких повістей і казок для дітей, зокрема, дилогії "Чудове Чудовисько", "Царство Яблукарство", "Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська", "Король буків, або Таємниця Смарагдової книги", "Казки Дракона Омелька" та інших. Видав 14 книжок, 1 аудіокнигу та 2 інтерактивні-книжки для дітей. Переконаний, що "любов до книжки слід прищеплювати з перших місяців життя. Це завдання батьків, вони мусять читати дитині, читати з нею, читати самим, щоб показувати приклад".

Джерело:https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14049

06.07.2023

Застосовуємо технологію

"Освітня подорож"

Із-поміж технологій, які останнім часом упроваджуються в практику роботи дошкільних навчальних закладів України, якось «загубилась» цікава та сучасна технологія, назва якої сама говорить за себе — «Освітня подорож». Проте саме освітня подорож, як і освітня ситуація, може бути логічним втіленням спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми. Технологія «Освітня подорож» дозволяє перетворювати довкілля в розвивальне середовище для дітей дошкільного віку завдяки безпосередньому знайомству з реальними або віртуальними об’єктами навколишнього світу, що, у свою чергу, активізує діалогічну форму спілкування з однолітками та дорослими. Катерина Крутій, Ірина Стеценко ukrdeti.com 2 Освітня подорож також може сприяти розвитку дослідницької діяльності дошкільників. Освітня подорож це не екскурсія, як може здатись на перший погляд. Подорож тим і відрізняється від екскурсії, що передбачає наявність початкової дослідницької проблеми, націленої на прикінцевий результат, реальний продукт у вигляді нових знань, смислів, відбитий у малюнках і схемах. Вирушаючи в освітню подорож, дитина дошкільного віку може точно (або майже точно) знати мету своєї подорожі (куди, навіщо, що отримаю, як буду добувати знання, що потім з цим буду робити тощо). Тому вся отримана інформація працює на дитину, а не проходить повз неї. Освітня подорож — це й не заняття як організована спеціальна форма навчання дошкільнят. Освітня подорож дітей дошкільного віку — це педагогічна технологія, яка має свої особливості та передбачає зіткнення дошкільників із реальною або віртуальною проблемою, активізацію дослідницької діяльності дітей, є формою спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми. Під час подорожі всі предмети й об’єкти живої природи розглядаються як своєрідні тексти, «розшифровка» яких дозволяє встановити взаємозв’язок між реальними об’єктами і втіленими в них ідеями. Важливо також, що це пізнання ґрунтується на власних дитячих спостереженнях, враженнях, роздумах і вимагає напруженої роботи сенсорних систем, тобто чуттєве сприйняття світу, іншими словами, сприйняття за допомогою органів чуття: зору, слуху, дотику, нюху, смаку. Скільки органів? Відповідь на це запитання може бути дуже різною. Консерватори слідом за Аристотелем говорять про п’ять органів чуття — слух, дотик, зір, нюх і смак. Поети наполягають на шостому, до якого відносять то почуття прекрасного, то інтуїцію, то ще що-небудь. Проте, фізіологи і медики теж не мають згоди між собою. Найобережніші з них налічують у людини тільки три почуття, найрадикальніші — 33. Більшість учених визнають існування в людини 21 виду відчуття, отже, верхня межа поки не встановлена. Тому завдання вихователя — задіяти якомога більше сенсорних систем дітей під час організації освітньої подорожі. Одним із варіантів освітньої подорожі — є подорож простором казки, тобто дітям надається можливість освоїти ще один цікавий засіб освоєння світу — казкову освітню подорож. На наш погляд, саме літературна (авторська) казка надає такі безмежні можливості для освітніх подорожей дошкільників. Що таке літературна казка? Літературна казка — це авторський художній твір, в основі якого лежить захоплива вигадана історія, що об’єднує елементи дійсності й фантастики. Із-поміж літературних казок є авторські казки, вигадані не тільки письменниками, але й педагогами з метою активізації пізнавальної активності дошкільників. Є такі казки, що створені на основі фольклору, тобто автори використовують сюжети і героїв запозичених із народних казок, легенд, переказів. Катерина Крутій, Ірина Стеценко ukrdeti.com 3 Отже, поняття «авторська казка» більш вузьке, ніж літературна казка, оскільки охоплює лише оригінальні твори, сюжети і герої яких створено самим автором. Саме тому простір для сюжетів освітньої подорожі як на основі літературних казок, так і власних — невичерпний і його широта (або вузькість) залежить лише від творчого потенціалу вихователя.

Джерело: http://okhtyrka-strumochok.sumy.sch.in.ua/

22.06.2023

Консультація

«Джерела морально-духовного виховання дошкільників»

Плекати духовність у кожній дитині - святий обов'язок і справа честі педагога. Державним стандартом дошкільної освіти України окреслено сумарний кінцевий показник набутих дитиною компетенцій щодо сформованості духовного потенціалу перед її вступом до школи.   Базовий компонент дошкільної освіти окреслив зміст освіти щодо формування духовної культури особистості дитини у освітніх лініях «Особистість дитини» та «Дитина в соціумі».  Результатом освітньої роботи зазначено, що на кінець  дошкільного віку дитина: Має уявлення про існування свого внутрішнього світу (думки, почуття, бажання). Здійснює елементарні мисленнєві дії (аналіз, порівняння, узагальнення). Має свої уподобання, прихильності, інтереси; знає, чого хоче чи не хоче, може обґрунтувати своє ставлення. Орієнтується в основних емоціях і почуттях, диференціює добро і зло. Встановлює причинно-наслідкові та смислові зв'язки між подіями життя, своїми переживаннями та виразом обличчя, передає свої почуття мімікою, жестами, словами. Адекватно реагує на різні життєві ситуації, намагається стримувати негативні емоції, співвідносить характер емоційної поведінки з її наслідками для інших. Передбачає результати своєї діяльності, знає їхнє значення для себе і тих, хто поряд, усвідомлює свою відповідальність за вчинене; здатна досягати поставленої мети. Співвідносить свої бажання з можливостями, успіхами та невдачами; розуміє, чим викликане позитивне і негативне судження про неї інших. Орієнтується у своїх чеснотах і вадах, виявляє самоповагу, елементарну гідність. Прагне утвердитись у своїх моральних якостях, виявляє впевненість у своїх можливостях; розуміє, що самовихваляння є негативним проявом, який зачіпає гідність іншої людини. Програмою виховання та навчання дітей «Дитина» освітні завдання щодо духовно-морального виховання окреслені по всіх вікових групах. Так вже в дітей раннього віку варто виховувати бажання дотримуватися елементарних правил мовленнєвого етикету; знайомити їх з правилами поведінки в дошкільному навчальному закладі;  виховувати шанобливе ставлення до старших та вміння доброзичливо поводитися з усіма членами сім'ї. Завданнями освітньої роботи з дітьми четвертого року життя визначено: ознайомлення з найпростішими формами вітання, звертання, прохання, подяки; навчання розмовляти з дорослими та ровесниками невимушено, тактовно, додержуючись відповідної інтонації; навчання дітей виражати свої почуття до мами, прищеплювати повагу до батька, учити поважати людей похилого віку, зокрема рідних - бабусю, дідуся, допомагати їм. У дітей п'ятого року життя розширюють знання про роль кожного члена родини, обов'язки в сім'ї, значення взаємодопомоги, спільної праці, сімейний відпочинок; виховують у дітей повагу до рідних та любов, ніжність, тактовність, бажання допомогти старшим; активізують в мовленні дітей вживання слів ввічливості під час зустрічі та прощання, висловлення прохання, вдячності;  розвивають уявлення про позитивні та негативні риси характеру людей (добрий-злий, ввічливий-неввічливий, грубий); навчають дітей визначати та називати моральні якості за конкретними вчинками і діями; викликають у дітей бажання слідувати позитивним моральним якостям. У старшому дошкільному віці програмовими завданнями окреслено: поглиблення уявлення дітей про культуру родинних стосунків, правила сімейного етикету, поведінку в гостях, у родичів; виховання інтересу до родинних свят, вміння дарувати та приймати подарунки, добирати їх, враховуючи нахили тих, кому ці подарунки призначені; прищеплення  навичок  взаємної поваги у спілкуванні та спільній діяльності, дбайливого ставлення до інших людей (допомагати, співчувати, не ображати, не обманювати, поважати старість, не глузувати з калік); усвідомлення необхідності дотримання дружніх, приязних взаємин родини з сусідами; виховання почуття доброзичливості, ввічливості у ставленні до людей; ознайомлення дітей з позитивними рисами характеру (доброта, щедрість, чуйність, ввічливість, скромність, працьовитість, чесність, великодушність, добросердечність, добродійність, толерантність); усвідомлення необхідності дотримання соціально прийнятих норм поведінки, виховання бажання наслідувати позитивні зразки поведінки і засуджувати негативні, які називають словом «гріх» (гріх - поганий, непорядний вчинок). Тож маємо дбати про гігієну і «поживність» духовної їжі  не менше, ніж про харчі тілесні. Опікуючись безпекою дитини, слід її всіляко оберігати від поширеного нині духовного сурогату, формувати тонкий художній смак, імунітет і огиду до так званої «попси» в усіх її видах і жанрах, до всього нещирого і непривітного, примітивного і брутального. І для цього не потрібні тривалі бесіди і повчання - лише ставлення педагога, насичення дитячого життя кращими мистецькими зразками та християнською мораллю, які самі витісняють з інтересів дитини низьке, приземлене, примітивне, цинічне, допомагають формувати духовні потреби і цінності. Багато науковців і практиків пропонують сьогодні інтегрувати в контекст духовного розвитку дошкільників елементи релігійної просвіти, не вдаючись до власне релігійного виховання і дотримання релігійних обрядів, поклоніння іконам, заучування молитовних текстів тощо. Такі духовні запити можуть задовольнятися в умовах родинного виховання, адже право батьків - визначати, до якої релігії та в який спосіб залучати свою дитину (звісно, не порушуючи жодних її прав, без насилля та примусу).

Джерело: http://leleka.rv.ua/index.php?m=content&d=view&cid=471

15.06.2023

Прогулянки і спостереження в літній період

Кожна прогулянка містить:

• спостереження, які формують конкретні знання, розвивають мислення, інтерес і любов до природи, почуття красивого;
• дидактичні ігри та експерименти, які дозволяють закріпити знання про навколишній світ у дитини, дають реальне уявлення про різні сторони досліджуваного об'єкта, про його взаємини з іншими об'єктами і з зовнішнім середовищем;
• рухливі ігри, які допомагають зняти розумове напруження від занять, виховують моральні якості;
• художнє слово, яке допомагає дітям пізнавати світ, розвиває допитливість.
• трудове виховання, яке допомагає оволодіти навичками і вміннями.

Зміст та форми організації праці залежать від погоди та пори року. Улітку відкриваються нові можливості для ознайомлення дітей з природою: в природі відбувається багато змін. Збільшується час перебування дітей на ділянці (до 3,5-4 годин), тому необхідно заздалегідь продумувати діяльність дорослих і дітей на прогулянці. Щоб організувати цікаві спостереження дітей, вихователям слід добре знати послідовність настання тих чи інших явищ, природу рідного краю, екологію рослин і тварин найближчого природного оточення.

Чудовим відпочинком у літній період, а також способом пізнання навколишнього світу і себе у ньому, стануть для дітей прогулянки-походи, екскурсії, цільові прогулянки. Природні умови подарують дошкільнятам масу вражень і будуть сприяти вдосконаленню руху. Кожній прогулянці-походу, цільової прогулянки та екскурсії передує попередня робота з дошкільнятами. Так, вихователь не тільки проводить цикл бесід, ігор, занять, на яких діти отримують необхідну інформацію, оволодівають спеціальними термінами, але й активізує знання правил дорожнього руху на випадок, якщо маршрут прогулянки-походу перетинає автомобільні дороги.

Перед проведенням прогулянки-походи, екскурсії, цільової прогулянки дошкільнятам повідомляється мета майбутньої діяльності, з тим, щоб викликати у них інтерес. Діти повинні знати, куди підуть, навіщо, що побачать. Починаючи з другої молодшої групи, проводять цільові прогулянки з виходом за межі ділянки дитячого саду: до водойми, на луг і т.д. На цих прогулянках малюків знайомлять з яскравими природними явищами.

На прогулянках вихователь може ознайомити дітей з тими явищами природи, уявлення про яких складається тривалий час. Один з видів занять з ознайомлення дітей з природою - екскурсія. Під час екскурсії дитина може в природній обстановці спостерігати явище природи, сезонні зміни, побачити, як людина перетворює природу у відповідності з вимогами життя і як природа служить людям.

Основна частина екскурсії - колективне спостереження. Тут вирішуються основні завдання. Вихователь допомагає дітям помітити та усвідомити характерні ознаки предметів і явищ. Це досягається використанням різних прийомів (питання, загадки, вірші, обследовательские дії, ігрові прийоми). Вихователь доповнює спостереження своєю розповіддю і поясненням. Корисно в процесі спостереження використовувати дитячу художню літературу. По закінченню основної частини треба дати дітям можливість задовольнити допитливість в індивідуальних і самостійних спостереженнях і збір природничого матеріалу.

Однак, даючи завдання зібрати матеріал, слід суворо обмежувати його кількість, щоб зосередити увагу хлопців тільки на певних рослинах або тваринних, крім того, вирішувати завдання дбайливого ставлення до природи.

Джерело: http://okhtyrka-strumochok.sumy.sch.in.ua/metodichna

08.06.2023

 Фізкультура на повітрі .  Здоров`ябережувальний ефект .Організація                          спеціальних ігор і вправ.
Заняття за межами приміщення — завжди цікаві й бажані для малят, адже дають можливість вийти зі звичної обстановки на широкий простір, де так багато незвіданого й нового. А тим паче в теплу пору, коли сонечко припікає, пташки співають, вітерець кличе до гри... Крім того, правильно організована фізична діяльність дітей на свіжому повітрі має значний здоров'язбережувальний ефект. Міцне здоров'я — важливе підґрунтя успішного всебічного розвитку дитини і розкриття її особистісного потенціалу. Однак, на жаль, ситуація щодо стану здоров'я юного покоління в Україні невтішна. Несприятливі екологічні, соціально-економічні, політичні, побутові та психологічні умови життя, матеріальна скрута, незбалансоване харчування в родині — все це негативно позначається на здоров'ї малят. До того ж, на погіршення стану здоров'я, затримку фізичного розвитку впливає недостатня рухова активність дітей, пов'язана передусім із сучасним "малорухливим" стилем життя їхніх батьків та нерідко низьким руховим навантаженням у дошкільному закладі. Водночас збільшується інтенсивність навчально-пізнавальної діяльності. За цих умов, надзвичайної ваги й актуальності набуває проблема зміцнення, поліпшення здоров'я дошкільнят, широке впровадження в освітній процес здоров'язбережувальних технологій. Важливу роль у розв'язанні цієї проблеми відіграють фізкультурні заняття на свіжому повітрі. їх можна проводити на ігровому майданчику, спеціально обладнаному фізкультурному майданчику, у зеленій зоні дитсадка чи сусіднього парку тощо. Фізичні навантаження у поєднанні з дією чинників зовнішнього середовища сприяють підвищенню імунітету дітей, адаптації організму до умов довкілля. Мета фізкультурних занять на повітрі — оздоровлення дітей, розвиток у них рухових умінь та навичок, формування фізичних характеристик, зокрема витривалості, що сприяє розширенню функціональних можливостей серцевосудинної, дихальної систем, підвищенню працездатності і зміцненню здоров'я дітей загалом. В умовах більшого простору швидше закріплюються рухові навички, значно зростає амплітуда рухів, їхня інтенсивність, що дає змогу збільшувати фізичне навантаження. Якщо за теплої погоди займатися фізкультурою на майданчику комфортно всім дошкільнятам, то в прохолодну пору такі заняття доцільно проводити з середньою і старшою групами. В цьому віці діти вже добре володіють навичками самообслуговування (можуть швидко переодягнутися, за потреби користуватися носовичком тощо), а також мають достатній руховий досвід, щоб проявляти самостійність, активність, ініціативність. Правильно організовані заняття на свіжому повітрі забезпечують їхню високу моторну щільність (80-90%). Фізкультура на користь у різну погоду Організація фізкультури за межами приміщення залежить від пори року, погоди, вікових та індивідуальних особливостей дітей тощо. У теплу пору фізкультурне заняття на повітрі проводиться через 15- 20 хв після початку прогулянки (рухова активність має починатися після адаптації організму до погодних умов). У холодний період такі заняття доцільно проводити наприкінці прогулянки, щоб по закінченні діти швидко зайшли в приміщення. Також важливо, коли тепло, навчити дітей вправ на шикування та перешикування, щоб у холодну пору вони могли швидко орієнтуватися у просторі, узгоджено рухатися, чітко виконувати вказівки вихователя. Несприятливі погодні умови негативно впливають на загальний стан і працездатність дітей. Тому в спекотну погоду не слід пропонувати дітям виконувати складні координаційні рухи, вправи на увагу, бажано зменшити кількість пробіжок. За умови високої вологості повітря варто добирати вправи, що стимулюють активність дітей. Коли надворі хмарно й похмуро, проводьте сюжетні ігри та вправи, які найбільше зацікавлюють малят і викликають у них емоційний підйом. Біг надворі — запорука здоров'я Обов'язковою складовою фізкультурного заняття на свіжому повітрі є біг (у середньому — 5 пробіжок). Різні види бігу (біг у повільному темпі, біг у середньому темпі, швидкий біг) мають комплексний позитивний вплив на фізичний розвиток та оздоровлення дитячого організму. Фізичне навантаження під час бігу легко дозувати, змінюючи швидкість, тривалість руху та відстань. Повільний біг є важливим засобом формування у дітей витривалості. Під час повільного бігу діяльність дихальної і серцево-судинної систем повністю забезпечують потребу організму в кисневі. Тож, у разі систематичного повторення таких пробіжок покращується узгодженість роботи серцево-судинної і дихальної систем, від яких залежить рівень розвитку витривалості, підвищуються можливості організму дітей. Щоб навчити дітей повільного бігу, треба постійно прискорювати їхню ходьбу, в результаті чого настає момент, коли бігти легше, ніж іти. Біг у середньому темпі потребує значного постачання киснем м'язів та органів, що стимулює роботу легень, покращує рух крові, забезпечує регулярне чергування скорочення та розслаблення м'язів. Швидкий біг сприяє розвитку в дітей спритності, витривалості, швидкості реакції. Доведено, що швидкість бігу дошкільнят з дорослішанням підвищується через збільшення не частоти, а довжини їхніх кроків. Тому для збільшення навантаження варто пропонувати дітям біг з високим підніманням колін, закиданням ніг назад, біг по розмітках, через перешкоди тощо Вправляти дітей у бігові в швидкому темпі допомагають різноманітні рухливі ігри. При плануванні різних видів бігу важливо враховувати рівень розвитку загальної витривалості дітей певної вікової групи. Тож протягом першого місяця занять варто пропонувати вихованцям пробігати лише половину рекомендованої дистанції. Упродовж другого місяця малюки вже можуть бігти всю дистанцію, але лише в повільному темпі. Швидкий і середній біг проводиться на півдистанції. Водночас у заключній частині заняття тривалість повільного бігу не повинна перевищувати 1-1,5 хв. Загальнорозвивальні вправи — і корисні, і цікаві Під час виконання дітьми загальнорозвивальних вправ у прохолодні дні має бути якнайменше зупинок, пауз, пояснень, показу, по-перше, аби не знижувати їхню ефективність, по-друге, щоб "розігріті" від фізичних навантажень малюки не переохолоджувалися. Тому зазвичай педагог обирає вправи, вже відомі дітям або подібні до них. Вихователь називає вправу, діти стають у вихідне положення і виконують її разом з вихователем та самостійно. Так само й рухливі ігри пропонуються ті, що були розучені раніше. Такі ігри і вправи діти, зазвичай, розучують на заняттях в приміщенні чи під час прогулянок. Тренувальний ефект фізкультурного заняття на свіжому повітрі залежить від правильного регулювання дихання дітей. Під час виконання дітьми фізичних вправ слід звертати увагу на поєднання рухів з диханням (піднімання рук угору, відведення в сторони, випрямлення, прогинання тулуба поєднуються з вдихом, а зведення, опускання рук, нахили, повороти тулуба — із видихом). При цьому не треба жорстко регламентувати дихання дітей, даючи команди "вдих", "видих", оскільки дихання — рефлекторний акт, а також регулюється самими рухами, що розширюють або звужують грудну клітку. Упродовж заняття діти виконують різні види бігу, спортивні вправи та ігри, тобто мають досить велике фізичне навантаження. Цілком логічно, що під час виконання інтенсивних рухів діти дихають ротом. Дихання ротом дозволяє їм швидше ліквідувати кисневу недостатність, спричинену інтенсивною руховою діяльністю. Чергуючи вправи більшої і меншої рухливості, педагог має стежити за тим, щоб діти чергували дихання ротом і носом. Таке чергування потоків холодного і трохи зігрітого в носових ходах повітря в обмежених дозах є загартувальним засобом для дітей. Варто також систематично пропонувати вправи на відновлення дихання. Украй важливо правильно організовувати фізкультурні заняття на повітрі, дотримуючись вищенаведених рекомендацій.

04.05.2023

Консультація для вихователів

«Ознайомлення з рідним містом як засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку»

Під час виховання у дітей дошкільного віку любові до Батьківщини потрібно розпочинати виховувати любов до рідного міста. Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

vОзнайомлення дошкільнят з рідним містом повинно природно „входити” в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу.

v Введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступового переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від дитини – культурно-історичних фактів.

vФормування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

vРозвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення.

vЗдійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

vЗалучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

vВибір методів ознайомлення дітей з рідним містом, що перш за все підвищують їх пізнавальну та емоційну активність.

vСтворення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

vОрганізація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.

Ознайомлення дошкільнят із рідним містом може стати тією основою, навколо якої інтегруються всі види дитячої діяльності.

Джерело: https://vseosvita.ua/library/konsultacia-dla-vihovateliv-oznajomlenna-z-ridnim-mistom-ak-zasib-patrioticnogo-vihovanna-ditej-doskilnogo-viku-91870.html

16.02.2023

Консультація для педагогів:

«Освіта для сталого розвитку: 

нова освітня технологія, а не модний тренд»

  Хто із нас не бажає жити у чистому світі? Жити довго і щасливо, гармонійно і красиво, ощадливо і раціонально, відчуваючи підтримку і стабільність. Так, бажаємо ми усі. І сьогодні ми, педагоги, маємо таку можливість навчити своїх вихованців будувати нове життя у здоровому довкіллі, гармонії зі світом, спрямоване на збереження і примноження ресурсів. «Сталий» - тобто постійний, стабільний, такий, який можна підтримувати на певному рівні, він дає змогу поколінням людей, які живуть сьогодні, задовольняти свої потреби, не ставлячи під можливу загрозу майбутні покоління. А це означає, що сучасне покоління має залишити достатні запаси природних, економічних та соціальних ресурсів наступним поколінням. Ідеї сталого розвитку надзвичайно популярні у сучасній освіті й активно упроваджуються у зарубіжній та вітчизняній практиці: у Швеції, США, Польщі, Білорусії, інших країнах. Освіта для сталого розвитку в Україні теж стала надзвичайно популярною. Адже сьогодні виховувати навички сталого стилю життя ми можемо розпочинати у дитячому садку й залучати наймолодших громадян нашої держави до збереження власних ресурсів: здоров'я,  навколишнього середовища, культурних цінностей, власного добробуту, виховання ощадливості, навчання раціональним діям. У напрямку сталого розвитку працює чимало сучасних науковців і педагогів-практиків, але найближчими до нас дошкільників є Н. Гавриш,         О. Пометун, О. Саприкіна, які розробили теоретичні і методичні засади курсу «Освіта для сталого розвитку» для дошкільнят, а саме: -  «Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку» (для дітей 6-го року життя); -  «Дошкільнятам - освіту для сталого розвитку. Діємо разом» (для дітей 5-го року життя); -  «Дошкільнятам про сталий розвиток: маленькі люди великого світу» (для дітей 4-го року життя) - з дидактичними матеріалами. Зміст програми спрямований на поступове (через багаторазове повторення) формування у дітей звичних моделей поведінки, які вони обиратимуть протягом подальшого життя у подібних ситуаціях. Зміст охоплює найважливіші теми із трьох сфер сталого розвитку: соціальної, економічної та екологічної. Передбачена програмою тематика та дії дітей спрямовані на: -  покращення стосунків між дітьми та іншими людьми; -  підтримку морального і психологічного клімату в групі; -  розумне споживання енергії та води; -  зменшення марних витрат сировини та формування природничо-екологічної поведінки дошкільників; -  зміцнення власного здоров'я тощо. У змісті кожної з тем виокремлено ідеї, які мають бути донесені до дітей, мовні формули, що відбивають їх смисли, та дії, які опановуються дітьми й автоматизуються у вигляді звичних моделей поведінки.  Саме повторення цих дій протягом двох тижнів дозволяє сформувати в дітей сталу звичку - модель поведінки, яка потім стає складовою їх повсякденного сталого способу життя. В межах вивчення кожної теми є вступний і підсумковий аудит - невеличке самостійне дослідження дітьми власної поведінки. Структура кожного тематичного дня передбачає типові організаційні складники, в усіх вікових групах: ранкові заходи; інтегроване заняття; відпрацювання опановуваних дій у другій половині дня. Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою: коротке спілкування з батьками і представлення теми дня (його гасла); ранкові зустрічі\ритуали; проведення ранкової гімнастики або інших видів дитячої активності, пов'язаних із темою дня. З темою дня може бути пов'язане інтегроване заняття, яке є кульмінацією першої половини дня і поєднує декілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них. Мета заняття (його очікувані результати) полягає в тому, щоб діти навчились: пояснювати значення опрацьовуваних дій; розповідати про порядок (операції) з виконання дії; обґрунтовувати необхідність діяти саме так; виконувати пропоновані дії на основі отримання первинного досвіду їх використання. Заняття орієнтовані на 20-25 хвилин. На допомогу вихователям а втори курсу «Освіта для сталого розвитку» підготували тексти та ілюстрації. Ці матеріали допомагають дітям уявити собі бажані/не бажані моделі поведінки і розвивають критичне мислення та творчість дітей, їх розумову й мовленнєву активність. Робота на заняттях, під час прогулянок у другій половині дня передбачає:  ігрові вправи із заданим сюжетом; рухавки; експерименти, досліди, ігри з лялькою, вправи на ігровому полі; дидактичні ігри з окресленою послідовністю дій, відповідними ритуалами; групову роботу мовленнєвого чи художньо-предметного змісту в командах по 3-6 осіб; «озвучування» мультфільму (для засвоєння доцільних дій і мовленнєвих формул); театралізовані ігри (розігрування сюжетів за допомогою лялькового театру, театру іграшок, настільного театру та ін.). Отже, сталий розвиток у змісті дошкільної освіти включає в себе: -  тематичне планування на 2 тижні; -  сценарії проживання тематичних днів; -  інтегровані (тематичні) заняття за темою дня; -  навчально-дидактичні матеріали; -  спеціальні методи і форми організації дітей на заняттях (практичні дії, пошуково-дослідницька діяльність, самодослідження, групова та індивідуальна робота); -  активізацію творчого потенціалу вихованців; -  співпрацю з батьками упродовж реалізації тематичного циклу. Основними принципами конструювання освітнього процесу для сталого розвитку є: -    інтеграція екологічної, економічної, соціальної сфер суспільного життя; - логічність, послідовність, доступність, системність, тематичність, науковість, цілісність, практичність.      Першою  дією має бути: опитування, анкетування, аудити педагогів. Виявилося, що серед них є чимало однодумців, які прагнуть зробити світ кращим, виховувати дітей у здоровому довкіллі, доброзичливому, толерантному суспільстві. Другою дією є розроблення творчою групою структури роботи з упровадження сталого розвитку в закладі, яка допоможе скоординувати та систематизувати спільну роботу педагогів, дітей та їх батьків. Сталий розвиток вимагає змін не лише у змісті чи формах роботи, а й у знаннях та поглядах самих педагогів. Тобто, потрібно їх стимулювати  жити і працювати по-новому. Під час навчання педагогів важливими завданнями є: ознайомлення з концепцією сталого розвитку та особливостями курсу, створеного на її засадах; оволодіння новими знаннями та уміннями в декількох галузях, якими вони можуть поділитися з дітьми та їхніми батьками; формування й розвиток навичок, аналіз дій - власних та оточення - у контексті сталого розвитку, навчання цьому дітей та їх батьків; створення сприятливих умов у закладі для сталого розвитку. Для педагогів потрібно організувати та провести: семінари-тренінги, заняття-тренінги, методичні та педагогічні діалоги, й ряд інших інтерактивних форм роботи, які сприяли б розкриттю теоретичних та методичних аспектів з даного питання, налагодженню співпраці з усіма учасниками освітнього процесу, активізації творчого потенціалу кожного. Нова освітня стратегія сприяє: переосмисленню педагогами власних поглядів, поведінки, стилю життя; переконанню у необхідності такого розвитку суспільства, який є не просто керованим і стабільним, а ще й гармонійним та повністю безпечним для біосфери. На допомогу педагогам є розроблені: -  нові тематичні перспективні планування до навчального курсу, які продовжили запропонований цикл; -  структурна модель сценарію проживання тематичного дня; -  структурна модель інтегрованого (тематичного) заняття для сталого розвитку; -  основні принципи проведення   інтегрованих занять для сталого розвитку; -  стартові тексти та запитання до них; -  схема-модель позиції і ролі педагога в освітній діяльності для сталого розвитку. Це дає можливість значно урізноманітнити життєдіяльність дітей упродовж дня, тижня. Результати спостережень, бесід показують, що діти готові до сприймання нової інформації, прийняття рішень, власного нового стилю життя. Цьому сприяють,  насамперед, створені у закладі необхідні умови: - забезпечення психологічного комфорту дітей, формування у них впевненості у власних силах і можливостях; - розвиток ентузіазму, пізнавальної активності, ініціативи дітей; -  вироблення у дітей навичок поведінки, орієнтованої на сталий стиль життя. Третя  дія, а це безпосередня робота з дітьми, дозволяє творчо оновити предметно-розвивальний простір. Спостереження за довкіллям, дослідження різних явищ та предметів, експерименти, виготовлення творчих доробків та збагачення власного середовища сприяють змінам у повсякденній поведінці дітей, формуванню ціннісного ставлення до оточуючого, збагаченню уявлень про рукотворний світ. Цікавими і результативними є такі  тематичні проєкти: «Ми піклуємося про птахів узимку» «Ми - за чисте довкілля» «Бережемо воду» «Бережемо енергію» «Заміна зеленим красуням» «Листівки зі старих розмальовок» «Макулатуру збираємо - зелений ліс оберігаємо, воїнам АТО допомагаємо» та інші. Четвертою дією є залучення батьків вихованців до усіх заходів, які сприяють формуванню партнерських відносин, налагодженню взаємозв'язку задля обміну інформацією, досвідом, вироблення спільних вимог щодо формування моделі сталої поведінки дошкільнят в умовах сьогодення. Цьому сприяють спільно проведені: -  свята, розваги, заняття, конкурси, виставки; -  благодійні акції; -  тижні ресурсозбереження, енергозбереження; -  слайд-презентації; -  проєктна діяльність; -  творчі домашні завдання, спеціально розроблені до тематичних днів тощо. Так от, спільні акції та соціально-екологічні проєкти, наприклад: «Збережемо Землю», «Виховання культури сортування сміття та поводження з відходами в усіх учасників освітнього процесу» об'єднують інтереси усіх учасників, які вболівають за збереження оточуючого середовища та розроблення спільних дій, зміни поведінки у навколишньому світі. Систематична та системна робота упровадження навчального курсу «Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку» дає  позитивні результати: професійне зростання педагогів (удосконалення їх майстерності, прояв творчості, використання найбільш ефективних засобів, методів та прийомів спільної з дітьми діяльності); зростання поваги до вихователя, як галузевого спеціаліста; комплексну реалізацію завдань сучасної дошкільної освіти; сталий (стабільний, стійкий) особистісний розвиток дошкільника; партнерські взаємини з вихованцями (повну рівноправність); налагодження активної співпраці з батьками вихованців; залучення усіх учасників освітнього процесу до спільної проєктної діяльності. Ото ж, «сталий розвиток» стосується кожного! Освіта для сталого розвитку: не модний тренд, а необхідність сучасного світу!

Джерело: http://leleka.rv.ua/osvita-dlya-stalogo-rozvytku-nova-osvitnya-tehnologiya-chy-modnyy-trend-psyhologo-pedagogichnyy-poradnyk.html

02.02.2023

Освіта для сталого розвитку

  Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі. Сталий розвиток передбачає розв’язання економічних, соціальних й екологічних проблем. Адже сучасне покоління має залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для майбутніх поколінь, аби вони мали змогу забезпечити для себе рівень добробуту, не нижчий за нинішній. Щоб людство успішно стало на шлях сталого розвитку, більшість людей має ощадливо використовувати  не лише платні, а й безплатні природні ресурси, дбати про своє здоров’я постійно, а не тоді, коли виникає те чи інше захворювання.

Сформувати в дітей нові моделі поведінки, звички, стиль життя дасть змогу парціальна програма «Дошкільнятам – освіту для сталого розвитку» (далі – Програма). Програму напрацювали експертки громадської організації «Вчителі за демократію та партнерство» Олена Пометун та Наталія Гавриш.

Сталий розвиток дає змогу задовольнити потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості інших поколінь задовольняти свої потреби. Ідеться передусім про потреби людей у їжі, питній воді, чистому повітрі, комфортних житлових умовах, забезпеченні прав і свобод, мирному співіснуванні, доступі до культурних цінностей і традицій тощо.

12.01.2023

Дошкільникам про нові професії дорослих

Ознайомлення з працею дорослих і професіями має здійснюватися не на рівні одного завдання, а як цілісний органічний процес. Уся робота в ЗДО у цьому напрямі будується з урахуванням принципу інтеграції освітніх галузей відповідно до вікових можливостей і особливостей вихованців. Інтеграційний підхід дає змогу розвивати в єдності пізнавальну, емоційну і практичні сфери особистості дитини. Знайомство дітей із професіями на основі інтеграційного підходу дає змогу організовувати різні види діяльності, підпорядковані одній меті - ознайомленню з тією чи іншою професією. У побудові освітнього процесу з дітьми використовують такі форми роботи: організована безпосередньо освітня діяльність; спільна трудова діяльність дорослого і дитини; організація практичних трудових дій; самостійна діяльність дитини; пізнавально-дослідницька, проєктна діяльність дитини; спостереження за працею дорослих; комунікативна діяльність; читання художньої літератури; художньо-творча діяльність; ігрова діяльність; моделювання; цільові прогулянки та екскурсії; культурно-дозвільна діяльність; екскурсії та зустрічі з людьми різних професій; зустрічі з цікавими людьми; живий приклад оточуючих дорослих. Ознайомлення дітей із працею дорослих ставить за мету дати дітям конкретні знання й уявлення про професію за схемою: назва професії - місце роботи - умови праці - інструменти для роботи - трудові операції - результат праці. Якщо дошкільнята 3-4 років знайомляться з працею дорослих на основі безпосередніх спостережень за трудовими діями (професії в дитячому садку), то старших дошкільнят більше привертає праця, що відбувається за стінами дитячого садка. Найбільш дієві способи ознайомлення з працею дорослих - спостереження за трудовим процесом, екскурсії, бесіди та зустрічі з представниками професій, що забезпечують найбільшу виразність уявлень, максимальну дієвість здобутих дітьми знань. У процесі подальших бесід, за допомогою розповідей вихователя уточнюються, закріплюються, доповнюються відомості, отримані під час спостережень. Знайомство з професіями відбувається під час спеціально організованих освітніх ситуацій, коли перед дітьми ставиться проблема, та у процесі безпосереднього спілкування з представниками професій. Під час таких ситуацій інтегруються різні освітні галузі, використовуються різноманітні методи і прийоми (наочні, словесні, практичні, проблемно-пошукові, ігрові). Розв'язання педагогічних ситуацій може перерости в проект. Останнім часом дедалі активніше використовуються проєктні форми роботи з дітьми. Проведення досліджень на теми професій (виникнення, актуальність у світі, зміст діяльності) розвиває пізнавальну, творчу активність дітей, сприяє формуванню і систематизації знань про працю людей. Центральне місце в роботі відводиться грі. Одним із основних видів гри є сюжетно-рольова гра. Вона дає змогу конкретизувати і поглиблювати уявлення дітей про різноманітну діяльність дорослих, їхні взаємини з іншими людьми, про знаряддя праці, які використовуються в певній професії тощо. Підготовка до ігор у професії відбувається всюди, де тільки дитина може ознайомитися з тими чи іншими якостями спеціальностей, накопичити необхідний обсяг інформації, нехай навіть мінімальний, але зважаючи на який вже можна відтворити в грі віддалену подібність цього виду людської життєдіяльності. Цей процес умовно можна уявити як комплекс, що складається з таких складових компонентів: отримання відомостей про професії від батьків; від вихователів дитячого садка; рід однолітків і дітей більш старшого віку; зі своїх спостережень за батьками, родичами, іншими дорослими; набуття додаткових навичок, що не стосуються безпосередньо теми гри, але які в ній можуть бути використані (виготовлення іграшок, ліплення, малювання, уміння робити аплікацію тощо). Одним із основних видів гри, де діти знайомляться з працею дорослих, є сюжетно-рольова гра. Сюжетно-рольові ігри - це ігри, у яких діти «одягають» на себе роль, передаючи її характер, і діють за певним заданим сюжетом або ж самі створюють його. Тобто це, у певному сенсі, театральна вистава. Діти вживаються у свою роль і поводяться так, як бачать свого персонажа з боку. Сюжетно-рольові ігри посідають своє місце в житті дитини тоді, коли вона навчиться використовувати предмети не тільки за їх безпосереднім призначенням, але і відповідно до сюжету гри. У процесі у дитини з'явиться бажання копіювати дії дорослих, вона навчиться взаємодіяти з іншими дітьми в грі або дорослими. Така гра є творчою. Творчість проявляється в перевтіленні дитини в образ дорослої людини, роль якого вона обрала. Сюжетно-рольова гра вимагає попередньої підготовки дітей. Адже зрозуміло, що малюки, які не встигли познайомитися зі спеціальністю, наприклад, лікаря, не зможуть розіграти роль лікаря. Формування узагальнених уявлень про значущість праці дорослих вимагає наявності у дітей, перш за все, чітких понять про те, що в кожному конкретному процесі досягається результат, що має точне призначення - задовольняти ту чи іншу потребу. Ознайомлення з трудовою діяльністю дорослих має вирішальне значення для формування у дитини початкових уявлень про роль праці та значущості професій у житті суспільства. Однак необхідне продумане керівництво процесом розвитку в дітей знань про працю дорослих. Педагоги готують дітей до того, щоб вони свого часу могли комфортно почуватися у самостійному житті. Тому переслідують таку мету: 1) Формування усвідомлення того, що праця, робота посідають у житті людей дуже важливе місце, що праця - це по суті основа життя; 2 Виховання почуття поваги до людей праці й результатів їхньої діяльності; 3) Знайомство з представниками тих чи інших професій, специфікою їхньої роботи - трудовими навичками; розвиток їхніх трудових здібностей. Ознайомлення з працею дорослих і професіями має здійснюватися не на рівні одного завдання, а як цілісний органічний процес. Вихователю необхідно створити такі умови для ознайомлення з працею дорослих, щоб цей процес став захопливою діяльністю для дітей. До створення умов належить збагачення дітей знаннями про реалії навколишнього світу: про предмети, явища, події; крім того, дітям необхідно знати про взаємини людей у межах певних умов, про взаємодію на професійній ниві. Для організації роботи в групах оформляються спеціальні центри з ознайомлення з працею дорослих із ігровими модулями, сюжетно-рольовими іграми, дидактичними іграми, наочним матеріалом.

 http://leleka.rv.ua/oznayomlennya-ditey-iz-profesiyamy-doroslyh.-konsul-taciya-dlya-pedagogiv-zdo.html

08.12.2022

Фітнес для дошкільнят

Особливе місце у формуванні дитини як цілісної особистості посідає фізичний розвиток. Що слід зробити сучасному педагогу, щоб вирвати дитину з виру комп'ютерних ігор?  Відповідь приходить сама собою. «Тільки в русі і через рух дитина розвивається, впізнає світ у його багатогранності, набуває нових умінь, гартує тіло», - стверджує великий дидакт Ян Амос Каменський. Отже, наше завдання, як педагога небайдужого до фізичного зростання дитини-дошкільника, зробити заняття з фізкультури і інші форми фізичного виховання захоплюючими, неповторними, сучасними.   Я вважаю, що сучасний педагог - це творець. Готова посперечатись, що фізкультура - не лише набуття фізичних якісно-нових рухів. Глибоко переконана: слід так проводити кожну форму  фізичного виховання, щоб у малюка захоплювало подих від виконання рухів, доречного музичного супроводу, сучасного обладнання, вдало підібраних дидактичних методів і прийомів. М.М.Єфименко любив повторювати на своїх численних семінарах, що педагог - це режисер, а діти - актори. Щоправда, як до малюка, так і до наставника, має бути особистісно-орієнтований підхід. Творець не повинен обтяжуватися прискіпливими  поглядами, необ'єктивною оцінкою його діяльності. Творити можуть тільки вільні люди, з «чистим» сумлінням і проникливим поглядом на виховання дітей, це люди нової формації, вони відбирають все  корисне для повноцінного зростання малюка, а що стоїть цьому на заваді - «відмітають», плекаючи маленьку душу, гартуючи тіло.

 Охорона і зміцнення здоров'я, удосконалення функцій організму дитини, її повноцінний фізичний розвиток є невід'ємною частиною педагогічної роботи в дошкільному закладі. Однією з таких технологій є фітнес. Можливість займатися фітнесом не лише дорослим, а й дітям з'явилася порівняно недавно і одразу сподобалася багатьом охочим. Сьогодні фітнес широко використовують у дошкільних на­вчальних закладах як комплексну здоров'язбережувальну техноло­гію. Фітнес - досить популярний останнім часом вид фізичних на­вантажень. Та це не просто певні види фізичних вправ, а ціла наука, спрямована на формування механізмів рухової активності людини та вивчення її впливу на організм.  Метою занять фітнесом є форму­вання таких фізичних якостей, як сила, гнучкість, витривалість. Фіт­нес покликаний забезпечити людині гармонію психічного і фізично­го здоров'я. Фітнесом діти можуть займатися вже в ранньому віці. Для про­ведення занять дітей об'єднуємо у різні вікові підгрупи. Заняття проводимо за програмами, складеними відповідно до віку дітей, до­бираючи комплекси вправ спеціально для кожної з вікових катего­рій.   Основними фітнес-програмами, за якими займаємося з дошкіль­никами, є: аеробіка; фітбол-аеробіка; степ-аеробіка; хореографія. До фітнес-програм належать і заняття з різних єдиноборств, за­няття плаванням, катання на велосипеді, самокаті, роликових ков­занах тощо. Адже ці заняття також дають змогу дітям набути рухо­вих навичок та фізичних якостей, які знадобляться їм у подальшому житті. Тож за наявності фахівця зі спеціальною фізкультурною освітою, відповідної спортивної бази та обладнання ці види фітнес-програм можна упроваджувати у дошкільних навчальних закладах. Оздоровчі види аеробіки стали нині дуже популярні завдяки її ефективності, доступності та емоційній забарвленості. Заняття з дитячої аеробіки прово­дяться у спортивній залі чи підготовле­них для цього кімнатах під музичний супровід. їх особливість полягає в тому, що темп рухів і інтенсивність виконання вправ задається ритмом музичного су­проводу, а добір вправ забезпечує вплив на різні системи дитячого організму, зокрема: бігові і стрибкові вправи переважно впливають на серце­во-судинну систему; нахили і присідання - на руховий апарат; вправи на релаксацію - на центральну нервову систему; вправи в партері (у положенні лежачи, сидячи) розвива­ють силу м'язів і рухливість у суглобах. Залежно від засобів, заняття ритмічною гімнастикою можуть мати переважно атлетичний, танцювальний, психорегуляторний або змішаний характер.

08.11.2022

Твій дім

Сьогодні, 9 листопада, в День української писемності та мови відбувся традиційний радіодиктант національної єдності.

  Долучились до написання диктанту і наші педагоги. Цього року автором тексту була письменниця та режисер Ірина Цілик, а прочитала його народна артистка України Ада Роговцева.

20.10.2022

«Розвиток комунікативної  компетенції засобами художнього слова»

Мовленнєва творчість — один із найскладніших видів дитячої творчості.

Мовлення — важливий компонент різноманітних видів творчої діяльності дітей. Тому складно виокремити у спостереженні та аналізі, наприклад, процесу малювання, пов’язаного з коментуванням дитиною своїх дій, створюваного сюжету (який народжується одночасно на двох рівнях — вербальному й образотворчому), межі кожного виду творчої діяльності. Слово підштовхує, збагачує, стимулює рухи рук, потік думки, а зображення, що виникають, спонукають до нових словесних образів. І слово, і зображення є однаково значущими для дитини засобами творення художнього образу, вираження свого стану, почуттів, відображення самостійної думки. Творча розповідь і мовленнєве вправляння як компоненти різних видів дитячої діяльності — це різні рівні словесної творчості.

Мовленнєво-творча діяльність — це складання різних типів зв’язних висловлювань, за допомогою яких дитина виражає власні почуття, уявлення, навіяні художніми творами, сприйняттям навколишнього світу. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, театралізації, спілкування), мовленнєво-творча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, оскільки дитина не ставить перед собою таке завдання. Мовленнєві завдання підпорядковуються меті, змісту загальної діяльності, що зумовлює вибір мовленнєвих дій.

Словесна творчість як первинна форма літературної творчості — це спеціально організований мотивований процес складання дитиною твору в будь-якій формі висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

Процес словесної творчості орієнтований на складання дитиною твору, тобто на досягнення певного результату. Мотиваційна настанова, що активізує мовленнєво-творчий процес, виявляється в бажанні за власною ініціативою брати участь у вирішенні завдань, запропонованих дорослим; у творчій продуктивності — здатності складати кілька варіантів творів на одну тему; в ігровій настанові, прагненні перемогти у змаганні (хто складе найцікавішу казку). У цій ситуації найчастіше творчий процес спрямовується педагогом, що дає змогу поєднати навчання й активну творчу мовленнєву практику.

Залежно від умов, в яких відбувається творчий процес, розрізняють мовленнєву творчість в умовах навчання і в ситуації ініціативної творчої діяльності, в яких по-різному виявляється активна позиція дитини щодо процесу словесної творчості, роль педагога в керуванні творчим процесом (ТП), відповідність складеного дитиною твору літературно-мовленнєвим нормам (жанру, структурній формі, граматиці висловлювання), орієнтованість на кінцевий результат, можливість різноманітних варіацій розвитку творчої ідеї.

В умовах організованого навчання ініціатива майже завжди йде від вихователя, який заздалегідь планує зміст заняття, тему, навчальні завдання. Завдяки майстерності, зацікавленості педагога діти включаються у творчий процес, відгукуються на його пропозицію «Давайте придумаємо…». В ініціативній творчості дитина вільна і звертається до творчої діяльності лише тоді, коли насправді відчуває нагальну потребу творити.

Отже, використання різних способів організації мовленнєво-творчої діяльності дітей під час навчання сприяє підвищенню її якості.